Автоквітіння: чому деякі сорти цвітуть без зміни світла

Звичайні сорти чекають на осінь

Більшість сортів конопель є рослинами короткого дня: вони починають цвісти, коли ночі довшають. Такі сорти називають фотоперіодичними. У природі це означає цвітіння в другій половині літа.

Автоквітучі сорти на довжину дня не зважають. Вони зацвітають через певний час після сходів, хоч яким довгим є день.

Автоквітучі й фотоперіодичні: у чому різниця

Усі відмінності між типами, з цифрами каталогу, зведено в розділі Автоквіти чи фотоперіод. Через другий рядок терміни в картках не можна порівнювати напряму. «60–65 днів» у фотоперіодичного сорту означає лише цвітіння, а «70–75 днів» в автоквітучого означає весь цикл.

Що знайшли генетики

До 2022 року про успадкування автоквітіння в наукових журналах майже не писали: воно було відоме з досвіду селекціонерів. Потім за три роки з’явилося кілька робіт.

Як це працює. Ген CsPRR37 у звичайних рослин стримує ген цвітіння, поки день довгий. Мутація псує цей ген, стримування зникає, і рослина зацвітає сама. Роботу 2024 року виконали селекціонери компанії, що вирощує канабіс; її опубліковано в рецензованому журналі.

Чому ознака «ховається». Autoflower1 рецесивна: щоб рослина була автоквітучою, вона має отримати мутацію від обох батьків. Тому від схрещування автоквітучого сорту з фотоперіодичним перше покоління виходить фотоперіодичним, а автоквітучі рослини з’являються знову в наступному: приблизно кожна четверта. Так само описує свій досвід автор сорту Lowryder, який вважають першим комерційним автоквітучим сортом із ТГК.

Дві ділянки, але не в тих самих сортах. Autoflower1 знайдено в автоквітучих сортах із високим вмістом канабіноїдів. Autoflower2 знайдено в олійних коноплях, зокрема у фінського сорту Finola. Автори роботи 2024 року вважають, що мутацію в CsPRR37, імовірно, поділяє більшість автоквітучих сортів. Тож твердження, ніби різні сідбанки отримали автоквітіння з різних джерел, дослідження не підтверджують.

А як же рудераліс

Сідбанки пишуть, що автоквітіння прийшло від рудералісу: дикорослих конопель, які Дмитро Янішевський описав у 1924 році за рослинами з-під Саратова. Чи цвіли ті рослини незалежно від довжини дня, невідомо; що відомо про рудераліс, зібрано в розділі Ландрейси й рудераліс. У родоводах так і записано: «x Ruderalis». Ми переказуємо ці записи як дані виробника.

Генетики обережніші.

• Корнелльська група у 2022 році написала, що походження Autoflower1 від рудералісу стверджує лише неакадемічна література, а новітні геномні дослідження не підтверджують існування рудералісу як окремої групи.
• У роботі про мутацію в CsPRR37 слова «рудераліс» немає. Автори вказують на інший слід: дикі популяції конопель на півночі Китаю, які теж цвітуть за довгого дня.
• Автори роботи про Autoflower2 припускають, що ця ділянка могла прийти від рудералісу, бо сорти з нею походять від російських місцевих конопель. Але й вони пишуть, що походження обох ділянок потребує подальших досліджень.

Ніхто ще не перевірив на ці мутації ані дикі рослини, які називають рудералісом, ані батьків перших автоквітучих сортів.

Звідки взялися перші автоквітучі сорти

Finola, 1995 рік. Дослідники у Фінляндії отримали з Інституту Вавилова в Санкт-Петербурзі насіння двох ранніх сортів олійних конопель і посіяли суміш у центральній Фінляндії. За дня завдовжки близько 19 годин чоловічі рослини зацвіли на 27-й день, жіночі на 37-й. Сорт отримав робочу назву FIN-314, згодом Finola; за даними його власника, у 1998 році сорт внесли до канадського переліку, а у 2003-му до переліку сортів Європейського Союзу. Це технічні коноплі з мізерним вмістом ТГК.

Lowryder, 2003 рік. Першим комерційним автоквітучим сортом із ТГК вважають Lowryder. Його автор, селекціонер під псевдонімом The Joint Doctor, розповідає, що перше насіння продав у 2003 році. За його словами, сорт походить від рослини на прізвисько Mexican Rudy, схрещеної з Northern Lights #2 і William’s Wonder. Що таке Mexican Rudy, не знає й сам автор: на своєму сайті він пише, що це міг бути давній експериментальний гібрид.

Є версія, що прихованим предком Lowryder була Finola. Генетика їй поки суперечить: у Finola автоквітіння дає домінантна ділянка Autoflower2, а в автоквітучих сортах із ТГК знайдено рецесивну Autoflower1. Сам Lowryder при цьому ніхто не досліджував.

Чи слабші автоквітучі сорти

Автори роботи 2024 року пишуть про це як про відомий факт: наявні автоквітучі генотипи мають нижчий вміст канабіноїдів і гіршу якість суцвіть, імовірно тому, що разом із мутацією успадковується велика сусідня ділянка хромосоми з небажаними генами.

Сідбанки заявляють інше. У нашому каталозі для автоквітучих сортів виробники вказують до 31 % ТГК, для фотоперіодичних до 32 %. Незалежних перевірок цих цифр немає; що означає заявлений відсоток, пояснено в розділі ТГК.

Як це записано в родоводі

У формулах автоквітучих сортів рудераліс видно по-різному.

На полотні каталогу лінію Ruderalis має кожен автоквітучий сорт, а також ранні версії, у родоводі яких названо рудераліс або автоквітучий сорт. Що означають F5 і F6, пояснено в розділі Селекція.

Fast Version і Early Version

Ранні версії лишаються фотоперіодичними, але цвітуть швидше. Як різні сідбанки вживають ці назви, показано в розділі Типи насіння. Їх отримують схрещуванням фотоперіодичного сорту з автоквітучим. Delicious Seeds записує родовід своїх Early Version саме так: вихідний сорт і рудераліс. Sweet Seeds, який називає себе першопрохідцем формату й, за власними даними, випускає такі сорти з 2013 року, вказує скорочення цвітіння на один-два тижні.

Генетика пояснює, чому так виходить: автоквітіння рецесивне, тож перше покоління від такого схрещування чекає на короткий день, як звичайний сорт. Корнелльська група описала й окрему ділянку ранньостиглості, Early1: рослини з нею цвітуть на два-чотири тижні раніше, але лишаються чутливими до довжини дня.

Питання й відповіді